БЛАГОЧЕСТЯ, ТЯ,
Благочестя, тя, с. Православіе. ЗОЮР. І. 69. КС. 1884. І. 166. От у Тройці благочестие, а в нас унія. ЗОЮР. І. 262.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 71.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
БЛАГОЧИННИЙ, НОГО, →← БЛАГОЧЕСТИВИЙ, А, Е.